З кожним роком продуктивність сортів та гібридів сільськогосподарських культур зростає, а отже зростає і потреба їх в живленні.
Як відомо, рослинам потрібні не тільки макроелементи – азот, фосфор та калій, а й цілий комплекс мікроелементів. При внесенні мінеральних добрив компенсується тільки винос макроелементів, а вміст мікроелементів не відновлюється, тому сьогодні в більшості випадків обмежуючим фактором росту урожайності є саме дефіцит мікроелементів.
У 80-х роках минулого сторіччя основним джерелом відновлення мікроелементів були органічні добрива, внесення яких на даний час дуже скоротилось через занепад тваринницької галузі. Тому на сьогоднішній день гостро стоїть проблема дефіциту мікроелементів у ґрунті. Основним шляхом вирішення цієї проблеми є застосування мікродобрив.
На сьогоднішній день широкого поширення набули мікродобрива на хелатній основі, ефективність яких у 5 – 10 разів вища, ніж неорганічних солей, завдяки швидшому їх включенню в біохімічні процеси рослини. Крім того, хелатні форми мікродобрив засвоюються майже на 100 % у зв’язку з чим норма внесення їх знижується до 1-2 л чи кг/га.
Коли ж і як застосовувати мікродобрива?
Багаторічними дослідженнями встановлено, що найбільш ефективними є два способи застосування мікродобрив:
1. Обробка насіння.
2. Позакореневе підживлення під час вегетації.
Обробка насіння – найбільш ефективний спосіб забезпечення рослин поживними речовинами в початковий період їх росту і розвитку. Адже при обробці насіння прискорюється його проростання за рахунок активації гідролізуючих ферментів. Сходи з’являються дружніші, більш сильні, з потужною кореневою системою. Крім того, на початковому етапі свого росту рослини забезпечуються повним комплексом поживних елементів, які вони ще не можуть споживати з ґрунту, а це сприяє більш повному розкриттю генетичного потенціалу рослини. Цей спосіб обробки можна поєднувати з протруєнням насіння.
Другий спосіб – позакореневе підживлення під час вегетації. Він дозволяє практично виключити наслідки дефіциту у живленні рослин, зняти стрес від впливу несприятливих погодних факторів та застосування пестицидів, внаслідок чого підвищується урожайність та якість продукції.
Для забезпечення найбільшої ефективності позакореневого підживлення, його слід поводити в критичні фази розвитку, які характерні для кожної культури. Для зернових це період кущіння - вихід в трубку та фаза колосіння, для кукурудзи – фаза 4-5 листків та 7-8 листків, сої – фаза гілкування - бутонізація та фаза зелених бобів, соняшника – фаза 3-5 листків та утворення кошика.
Для підживлення застосовують переважно комплексні мікродобрива, які містять практично повний набір необхідних для рослини мікроелементів. Моно мікродобрива застосовують у випадках вираженого дефіциту конкретного мікроелемента.
Що ж нам дає застосування мікродобрив?
Багаторічними практичними дослідженнями встановлено, що обробка насіння та дворазове позакореневе підживлення мікродобривами сприяє:
- підвищенню врожайності пшениці на 15-20 %, разом з тим підвищується якість врожаю ( вміст клейковини в зерні на 1,5 – 2,0 %).
- прибавка врожаю соняшника становила 15-16 % та олійності – на 0,8-1,0 %.
- урожайність кукурудзи зростала на 10-12 %, сої – на 15-18 %, ріпаку – на 8-10 %.
Крім того, при застосуванні мікродобрив для позакореневого підживлення спостерігалось значне зниження рівня ураження рослин хворобами.
Отже, застосування мікродобрив у сучасних системах удобрення є основним шляхом вирішення проблеми дефіциту мікроелементів та забезпечує найкращу віддачу від вкладених матеріальних ресурсів.
Науковий співробітник, агроном
Олександр Яковенко тел. (067) 431-53-13