4
березня
2010

Технологія вирощування соняшнику

Сучасна ресурсо- та енергозберігаюча технологія вирощуван­ня соняшнику передбачає комплексне й поточне виконання відповідних операцій в установлені строки для створення опти­мальних умов розвитку й росту рослин протягом вегетації.

Місце в сівозміні. Як правило під соняшник у сівозміні відво­дять одне поле з таким розрахунком, щоб він повертався на нього не раніше як через 7—8 років. Це дає можливість майже повніс­тю уникнути ураження посівів культур хворобами і шкідниками. Вирощування ж соняшнику через 4—5 років призводить до знач­ного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль бі­ла й сіра, несправжня борошниста роса тощо), що зумовлює зме­ншення врожайності й погіршення якості насіння. На беззмінних посівах соняшник дуже пошкоджується шкідниками, хворобами та бур'янами-паразитами. Результати досліджень засвідчують: за висівання соняшнику по соняшнику ураженість рослин вовчком зросла до 86% проти 13% у сівозміні. Тому соняшник розміщують у просапному полі сівозміни так, щоб він повертався на старе мі­сце не раніше, як через 8—10 років.

Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті за­лишається більше вологи й поживних речовин. У Степу найефе­ктивніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукуру­дзи чи озимої пшениці, в Лісостепу — де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні його не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса. А також після сої, гороху, квасолі, оскільки ці культури мають ряд спіль­них з ним захворювань (склеротініоз, сіра гниль та ін.).

 Система удобрення. Соняшник — культура інтенсивного мі­нерального живлення, вимоглива до запасів поживних речовин у ґрунті. Тому внесення повної дози мінеральних добрив з осені — необхідна вимога. На полях, де не вносили повної дози мінера­льних добрив восени, ефективне локальне внесення мінеральних добрив навесні.

Органічні добрива краще вносити під попередню культуру в дозі 30—40 т/га. В Степу на чорноземних і темно-каштанових грантах найвищі врожаї одержують за внесення азотно-фосфор­них добрив. При низькій забезпеченості ґрунту поживними речо­винами (менше 5 мг на 100 г ґрунту) –вносять азоту 60 кг і фос­фору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5—10 мг на 100 г ґрунту) N45-60 P90 і високій (понад 10 мг на 100 г ґрунту) N20-30 P30. Норми добрив належить уточнювати в кожному конкретному полі.

 Рекомендації щодо застосування добрив залежно від величи­ни запланованого врожаю і вмісту поживних речовин наведено в таблиці 4.

Наприклад, якщо в ґрунті міститься 6-10 (10‾6 частинок) фосфору, рН<6,5 (рівень 2), вміст калію становить 60-120 (10-б частинок, рівень 3) і очікується отримати урожайність 2 т/га, то належить внести на 1 га: 100 кг д. р. азоту; 23 кг д. р. фосфору; 72 кг д. р. калію.

 

4. Рекомендації щодо застосування добрив у посушливих регіонах

 

Прогнозована урожайність, кг/га

Рекомендовано внесення, кг д.р./га

азот

фосфор

калій

1

2

3

4

1

2

3

4

5

6

1100

55

20

12

6

0

99

80

40

0

0

0

1300

65

25

16

8

0

117

93

47

0

0

0

1600

80

30

19

9

0

144

115

58

20

0

0

 

1800

90

34

21

11

0

162

130

65

20

0

0

 

2000

100

38

23

12

8

180

144

72

25

15

0

2200

110

42

25

ІЗ

8

198

158

80

25

15

0

2500

125

47

28

14

8

225

180

90

25

15

0

2700

135

51

ЗІ

15

9

243

194

97

40

20

0

2900

150

55

33

16

9

260

208

104

40

20

0

3100

165

59

35

17

9

279

223

111

50

20

0

3400

195

65

39

19

10

309

245

122

50

25

0

 

На рівень мінерального живлення, а відповідно й плануван­ня норм мінерального живлення впливає як ґрунтове середови­ще, так і механічний склад грунту (табл. 5, 6).

5. Рівень можливого використання рухомого фосфору

залежно від вмісту його в ґрунті

 

Вміст поживної речовини в грунті

Кількість фосфору (10-6 частин), що   можуть бути використані рослинами з грунту

рН < 6,5

рН > 6,5

Дуже низький

0-6

0-3

Середньонизький

6-10

3-7

Середній

10-15

7-20

Високий

>15

>20

 

6. Рівень можливого використання калію

залежно від вмісту його в ґрунті

 

 

 

Вміст поживної речовини в грунті

Кількість калію (10-6 частинок), що можуть бути використані рослинами з грунту

піщані   грунти

глинисті ґрунти

Дуже   низький

0-20

0-30

Низький

20-60

30-90

Середиьонизький

60-120

90-180

Середній

120-160

180-250

Високий

160-210

250-310

Дуже високий

>210

>310

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На різних типах ґрунтів може відчуватись нестача деяких мі­кроелементів, а саме — бору й магнію. Згідно з результатами на­укових досліджень, найсерйознішою проблемою є нестача в грунті бору, що може призвести до зниження врожайності соняш­нику. Симптоми нестачі бору проявляються по-різному на різних частинах рослин (на листках,   кошику) залежно від погодних умов та гібридів. Так, при цьому верхнє листя швидко старіє, всихає, набуває темного кольору і стає ламким. На кошику ці симптоми також можуть проявлятись по-різному залежно від ступеня нестачі бору: так, при сильній нестачі кошик повністю опадає, як при пошкодженні комахами.

Вміст бору в грунті у кількості 0,5 (10-6 частинок) є межею, за якою починають з'являтися перші симптоми браку бору, а при вмісті його нижче 0,3 (10-6 частинок) ці симптоми можуть бути дуже сильними.

У цілому при внесенні добрив враховують такі фактори: кіль­кість поживних речовин, необхідних для отримання 1 ц насіння, попередник та його удобрення, а також хімічний склад грунту.

Обробіток грунту. Після колосових культур лущать стерню дисковими лущильниками на глибину 6—8 см. Повторно розпу­шують грунт з деяким поглибленням в міру проростання бур'я­нів. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, перше лущення проводять дисковими знаряддями в один-два сліди. Ко­ли проростуть бур'яни, здійснюють повторне лущення лемішними лущильниками або культиваторами - плоскорізами на глибину 12—14 см. Наприкінці вересня — на початку жовтня поле орють на глибину 25—27 см.

Для обмеження чисельності багаторічних бур'янів найкраще поєднувати розпушування з використанням гербіцидів суцільної дії. При забур'яненні дводольними бур'янами можна використо­вувати гербіциди групи 2,4-Д. їх вносять за післяжнивним лу­щенням і пізніше — за 2—3 тижні до оранки.

Після кукурудзи перед оранкою поле один-два рази розпу­шують важкими дисковими боронами для подрібнення після­жнивних решок і орють плугами з передплужниками на глиби­ну 25—27 см.

У зоні достатнього зволоження застосовують напівпаровий обробіток.

У південних областях, де можлива вітрова ерозія, основний обробіток грунту здійснюють ґрунтозахисними знаряддями. Піс­ля стерньових попередників його обробляють бороною БИГ-3, після нього розпушують культиваторами - плоскорізами на глибину 10-12 см, а потім - КПГ-250, КПШ-5 на глибину 25-27 см.

Якщо зяб добре вирівняний восени, навесні достатньо однієї передпосівної культивації.

За неякісного зяблевого обробітку до передпосівної культивації площу боронують, або культивують у ранні строки на гли­бину 8—10 см в агрегаті з боронами.

Передпосівна культивація має бути на глибину 6—8 см, а при вирощуванні гібридів — 5—6 см. Важливим заходом за нестачі продуктивної вологи є система мінімального обробітку грунту.

Обмеження чисельності бур'янів. Для знищення бур'янів у посівах соняшнику при вирощуванні за інтенсивною технологі­єю застосовують гербіциди. Найгострішою проблемою при цьому є захист посівів від дводольних бур'янів, особливо — ба­гаторічних (осоти). На сьогодні практично нема препаратів, які можна було б застосувати проти дводольних бур'янів по вегета­ції. Планується реєстрація гібридів стійких щодо гербіциду су­цільної дії на основі имазепіру. Але після цього гербіциду не мо­жна наступного року нічого висівати, крім соняшнику. Тому найкраще знищувати багаторічні бур'яни на попередниках. До­свід засвідчує: при використанні два роки підряд препаратів з дикамбою (Банвел, Діален Супер, Лінтур) осоти гинуть.

Можна почати обмеження чисельності бур'янів восени засто­совуючи гербіцид суцільної дії Ураган Форте (2—4 л/га), або його суміші з Банвелом (0,3 л/га), Діаленом Супер (1,0 л/га) за най­меншої норми витрати (2 л/га).

Є ще один спосіб знищення багаторічних бур'янів — зас­тосування гербіциду Урагана Форте навесні перед сівбою соняшни­ку. Перед цим площу культивують, провокуючи проростання бу­р'янів, і потім по пророслих рослинах осотів обробляють Урага­ном Форте (3—4 л/га). Сіяти культуру після цього можна не ра­ніше, як через 7—10 днів, щоб дати можливість кореневій системі бур'янів поглинути діючу речовину препарату. Застосовують саме Ураган Форте тому, що поглинається він удвоє швидше, ніж інші гліфосати, для яких цей період становить 14—20 днів.

Проти однорічних бур'янів вносять ґрунтові гербіциди, насамперед — на основі ацетохлору (Оскар, Харнес) або метало-хлору (Дуал Голд 960, к.е.). Ці гербіциди контролюють однорічні злакові (в основному мишії) та деякі дводольні (лобода, щириця та кілька інших). Але широкий спектр дводольних бур'янів зали­шається поза впливом згаданих ґрунтових гербіцидів. Особливо на соняшнику поширені хрестоцвіті бур'яни (гірчиця, суріпка та інші). Ці рослини знищують ґрунтовим гербіцидом Гезагард 500 к.с. (2 л/га) у суміші з Оскаром та іншими ацетохлорами (2 л/га) або Дуалом Голд (1,3 л/га). Остання суміш найменш фітотоксична і може бути застосована на ділянках гібридизації. Сумісне за­стосування цих препаратів із Гезагардом не тільки розширює спектр контрольованих бур'янів, а й посилює ефективність дії кожного компонента, зменшує фітотоксичну дію ацетохлорів завдяки зменшенню норми їх витрати.

У період вегетації можна застосовувати тільки проти злакові страхові гербіциди, як наприклад, Фюзілад Форте (1—2 л/га). Цей препарат добре поєднує швидкість дії та безпечність для соняш­нику. Більші норми використовують проти пирію повзучого (1,5—2,0 л/га), тоді як одного літра на гектар достатньо, щоб знищити мишії.

Підготовка насіння. Насіння соняшнику може пошкоджува­тися широким спектром ґрунтових шкідників (дротяники, личи­нки хрущів, несправжні дротяники). Проти них насіння обро­бляють Круізером 350 м.к.с. з нормою витрати 6,0 л/т. Але шкі­дники загрожують не тільки насінню, а й сходам. Серед них — сірий буряковий довгоносик, чорниші, мідляки та інші. Для обмеження їх шкідливості норму витрати Круізеру збільшують до 10 л/т.

Проти комплексу хвороб насіння його слід обробляти Мак­симом ХL 035, т.к.с. (6 л/т). Цей захід запобігає розповсюджен­ню пліснявіння насіння, фузаріозній кореневій гнилі, білої гни­лі, пероноспорозу (при середній зараженості). Якщо фон збудни­ка пероноспорозу дуже високий, слід застосувати суміш Апрону (1 л/т) та Максима ХL (3 л/т).

Сівба. Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву на глибину 6—8 см — со­ртів і 4—6 см — гібридів.

Норма висіву залежить від рекомендованої густоти стояння ро­слин. Оптимальна густота рослин така: в південному Степу — 30— 35, в північному Степу — 45—50, в Лісостепу — 55—65 тис. рос./га. При цьому норму висіву збільшують за застосування гербіцидів на 15—20%, без гербіцидів — на 25—30% (страховий надлишок).

Ранньостиглі і низькорослі сорти та гібриди не знижують урожайності при загущенні до 80 тис. рос./га, але при цьому зменшується маса 1000 насінин.

Кожне окреме поле соняшнику належить засівати за 1—2 дні. В господарстві сівбу закінчують протягом 4—6 днів. Період між передпосівною культивацією і сівбою не повинен перевищувати чотирьох годин.

Робоча швидкість сівалок СУПН-8, СКПП-12 — 6—8 км/год, а СПЧ-6 — 5—6 км/год.

Оптимальний строк сівби — коли грунт прогріється на глиби­ні 10 см до 10—12°С.

Догляд за посівами. Вслід за сівбою при посушливих умовах грунт слід прикоткувати.

Коли вирощують соняшник за інтенсивною технологією із застосуванням високоефективних гербіцидів необхідність у меха­нічних обробітках відпадає.

Важливим прийомом догляду за посівами соняшнику є боро­нування до і після появи сходів. Досходове боронування прово­дять середніми боронами через 5—6 днів після сівби, коли про­ростки соняшнику ще на глибині, при якій зуби борони їх не по­шкоджують, а бур'яни у фазі "білої ниточки".

При похолоданні після сівби поява сходів соняшнику затри­мується. В такі роки для повнішого знищення бур'янів і запобі­гання утворенню ґрунтової кірки проводять дворазове борону­вання: перше — через 5—6 днів після сівби, друге — за 3—4 дні до появи сходів. Друге до сходове боронування (ЗОР-07) можна здійснювати тільки в тому разі, якщо проростки соняшнику не пошкоджуються зубами борони. Щоб запобігти їх пошкодженню, заглиблення зубів борони має бути меншим за середню глибину затягання проростків на 0,5—0,9 см.

Післясходове боронування соняшнику виконують у фазу 2—3 пар справжніх листків. Якщо боронують посіви у фазу сім'я­долей, то пошкоджується і загортається землею близько 17,5%, а у фазу утворення 2—3 пар листків — 11% рослин. Боронувати поле після появи сходів слід у день, коли зменшується відносна вологість повітря і молоді рослини стають не такими ламкими. Боронують посіви широкозахватними агрегатами при достиглому грунті, щоб не допустити зайвого його ущільнення та руйнування структури. Швидкість руху агрегату під час досходового боронування — 6—7 км/год, післясходового — не більше 4 км/год. У багаторічних виробничих дослідах ВНДІК установ­лено високу ефективність при догляді за соняшником борону­вання разом з коткуванням, розпушуванням міжрядь і викорис­танням прополювальних борінок. У Степу доцільно розпушува­ти грунт у міжряддях на глибину 6—8 см культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6, КРН-8,4. Глибоке розпушування (12-14 см) призводить до деякого зменшення врожаю. Тому на відносно чистих посівах кращі неглибокі обробітки, а на засмічених почи­нають культивацію міжрядь на більшій глибині, поступово змен­шуючи її. На полях, де бур'яни знищували восени за системою по­ліпшеного зябу, достатньо одного-двох розпушувань міжрядь.

Успішне контролювання чисельності бур'янів забезпечує вміле поєднання хімічних та агротехнічних заходів догляду за посівами. На важких за механічним складом ґрунтах ефективне фрезування та підгортання в рядках.

Захист рослин від ураження хворобами. При порушенні сіво­змін поширюється таке захворювання як фомопсис (збудник Phomopsis helianthy), що уражує кінчики листків, їх черешки, сте­бла та кошики рослин. На уражених ділянках стебла з'являють­ся некротичні плями, що розростаються і можуть досягати до 20 см завдовжки з подальшим набуванням сірого та коричнево-сірого забарвлення.

Дуже небезпечною хворобою є переноспороз. Збудник — грибPlasmopara helianthi, що уражує рослини культури на всіх стадіях розвитку. Прояви захворювання при цьому різні: карликовість, плямистості, зміна забарвлення стебла, серцевини, пустозерність. Нині з'являються гібриди, високостійкі проти цієї хвороби.

Біла гниль (збудник —Sclerotinia Sclerotiorum) поширена повсюдно в Україні. Симптомами її є поява на центральному ко­рені та біля основи стебла сірого нальоту, що поступово поши­рюється догори по стеблу, листя жовтіє й всихає, а на кошиках з'являється білий склеротичний наліт. Ефективне поти хвороби застосування фосфорних добрив та мікродобрив, фунгіцидів та дефоліантів.

Симптомами макроспоріозу є ураження коренів та основи стебла з появою коричневого та чорного кольору. Хворі рослини дозрівають раніше, ніж здорові, мають слабкі стебла і порожнє насіння в центральній частині кошиків. Для запобігання захво­рювання слід дотримуватись оптимальної густоти посіву в богар­них умовах та дотримання оптимальних строків сівби.

На посівах, де не дотримуються сівозміни, останніми роками в степовій зоні найзліснішим бур'яном є вовчок, насіння якого може зберігатись у грунті 10—13 років, засмічуючи не тільки по­ля соняшнику, а й суміжні.

У роки з надлишковими й нерівномірними атмосферними опадами спостерігається значний розвиток епіфітотій борошнис­тої роси, особливо — в загущених посівах.

Для обмеження поширення хвороб насамперед слід дотриму­ватись кращих попередників ( озимі зернові, вирощувані по чо­рних і зайнятих парах, кукурудзі на силос та після зернобобових культур). Поля в сівозміні слід розміщувати так, щоб забезпечи­ти просторову ізоляцію понад 1000 м як між посівами соняшни­ку поточного року, так і минулих років, а також між насіннєви­ми і товарними посівами даної культури.

Слід також впроваджувати сорти та гібриди, стійкі проти по­ширених захворювань.

Проти білої та сірої гнилей посіви обробляють Хорусом (0,75 кг/га), проти фомозу, фомопсису, переноспорозу Квадрісом (0,5-0,6 л/га).

Коли цвіте соняшник до посівів його вивозять пасіки з роз­рахунку 1—2 бджолосім'ї на 1 га.

Десикація. У посівах соняшнику рослини достигають нерів­номірно. Через 20—25 днів після цвітіння вміст олії в насінні до­сягає максимуму, але накопичення її закінчується на 35—40-й день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості). Далі відбува­ється фізичне випаровування води із сім'янки і настає фаза по­вної (господарської) стиглості. Для прискорення збирання і оде­ржання сухого насіння посіви обробляють десикантами.

Слід відрізняти десикацію від дефоліації. За застосування дефоліантів гинуть вегетативні органи рослини та бур'яни. Цим заходом полегшують збирання врожаю. А в процесі десикації знижується вміст вологи в насінні незалежно від погоди. До де­фоліантів слід віднести препарати з групи гліфосатів. Компанія Мнагор пропонує Ураган Форте (2—4 л/га), що діє вдвоє швидше, ніж інші гліфосати. Тому після обробки посівів Урага­ном Форте до збирання врожаю можна приступити раніше.

Основним десикантом залишається Реглон Супер. Діюча ре­човина цього препарату при потраплянні на рослину сприяє відтокові з неї вологи, внаслідок чого клітини її гинуть. Тому при обробці соняшнику Реглоном Супер не тільки полегшується зби­рання врожаю, але й відбувається підсушування насіння. Крім того, в зневоднених клітинах припиняється розвиток захворю­вань, що зумовлює збільшення врожаю і поліпшення його якості. Обробляти соняшник Реглоном Супер слід у фазу початку побу­ріння кошиків з нормою витрати 2—3 л/га. Краще — за пасмурної погоди або надвечір, бо прямі сонячні промені руйнують ді­ючу речовину, знижуючи ефективність обробки.

Збирання врожаю. Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, що визначається ступенем стиглості та вологі­стю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають зби­рати через 5-6 днів після обробки Реглоном. За цей час на об­роблених полях вологість насіння знижується до 12—5%. Збира­ють соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин із жо­втими і жовто-бурими кошиками в посівах 12—16%, а з бурими й сухими — 85—88%. У Степу починають збирання при середній вологості насіння 12—14%, у Лісостепу — 16—18%.

Гібриди достигають дружно, особливо — після обробки рос­лин десикантами. Тому збирати їх починають при вологості на­сіння 17—19%, а за вологої осені — 20—22%.

За 2—3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажу­вальні магістралі.

Для збирання використовують зернозбиральні комбайни зі спеціальними пристроями. Комбайни ДОН-1200 і ДОН-1500 обладнують пристроями ПСП-8 і ПСП-10. Щоб насіння мен­ше обрушувалось і подрібнювалось, частоту обертання бара­бана на комбайнах СК-5М "Нива" встановлюють на рівні бли­зько 300 об./хв.

Після первинного очищення на агрегаті ЗАВ-20 чи інших комплексах насіння додатково обробляють на машинах вторин­ного й остаточного очищення — СВУ-5, СМ-4, а також на пневмо сортувальних столах ПСС-2,5, БПСУ-3.

Сухе й очищене насіння калібрують, що забезпечує висіван­ня заданої кількості насінин у рядки і позбавляє необхідності проривати рослини. Для тривалого зберігання посівного насіння соняшнику його вологість має бути не вищою 7—8%.

повернутися

Зателефонуйте мені!