Найбільш поширеною в Україні для приготування силосу була, і є кукуру­дза. Частка кукурудзяного силосу в загальному використанні об'ємистих кормів складає на сьогодні більше 40 % корм. од. У 100 кг силосу міститься 0,18-0,22 корм. од. і 1,3-1,8 кг перетрав­ного протеїну. За поживністю корму 1 га кукурудзи дає близько 6 тис. кормо­вих одиниць і до 300 кг перетравного протешу, значно перевищуючи цін­ність інших зернових культур.

     Заготівля силосу залежить від цілої низки факторів, правильне управління якими є гарантом його якості.

     Одержання високого врожаю та якість кукурудзяного силосу зале­жить від оптимальних строків зби­рання. Залежно від того, в якій фазі стиглості зерна збирають кукурудзу, її зелена маса значно різниться за вмістом сухої речовини, фізичними якостями, хімічним складом і пожив­ністю (табл. 1).

 Таблиця 1

Хімічний склад кукурудзи (%) в різні фази збирання

     Молодші рослини містять більше води і водорозчинних вуглеводів. Із достиганням кукурудзи вологість рос­лин знижується і більша частина цукру перетворюється на крохмаль.

     Найбільш якісний за поживністю та поїданням силос одержують при збиранні кукурудзи в кінці молочно-воскової і восковій стиглості зерна, коли вологість зеленої маси становить 65-75 % за достатньої кількості цукрів для утворення молочної кислоти, а вро­жай сухої речовини - 80-90 %. Силос помірно-кислий з рН 4,1-4,3, а втрати сухої речовини не перевищують 10 %. Єдиний недолік - відносно низький вміст протеїну, що можна збалансува­ти за рахунок бобових культур.

     При збиранні кукурудзи в більш ранні фази росту і розвитку втрати поживних речовин бувають значнимияк за рахунок недобору врожаю, так і під час силосування. За даними Інсти­туту кормів УААН, втрати сухої речо­вини під час силосування кукурудзи в молочній стиглості становили 17 %, молочно-восковій - 14,1, восковій -11%. У дослідах Інституту зернового господарства УААН кукурудза ранніх фаз стиглості містить до 4 % цукру, при бродінні якого утворюється надмірна кількість органічних кислот. Крім того, кукурудза з підвищеною вологістю втрачає багато білків, вуглеводів, ор­ганічних кислот, каротину, хлорофілу, макро- та мікроелементів. Втрата цу­кру і кислот, особливо молочної. Пору­шує процеси бродіння, створює умови для розвитку гнильної і маслянокислої мікрофлори, погіршує якість силосу.

     На початку молочно-воскової сти­глості зерна вологість кукурудзи ста­новить 70-74 %, втрати сухої речовини збільшуються до 12-13 % і силос під­кислюється. Надлишок води перекис­лює силос і збільшує втрати до 16-20 %. Частина сухих речовин (близько 5 %) втрачається, витікаючи з соком.

     Одним із шляхів регулювання воло­гості сировини з підвищеним вмістом вологи є попереднє підв'ялення зеле­ної маси, додавання сухих подріблених кормів, що майже в два рази зменшує втрати поживних речовин і знижує кислотність силосу. Співвідношення між культурами з підвищеною вологіс­тю та грубими кормами визначається за квадратом Пірсона.

     Збирання урожаю доцільно про­водити при наявності вологи в стеблі 65...70%. У разі силосування більш сухої сировини будуть створюватись умови для повітряних ям, які змінімалізують анаеробне силосування й підсилюють аеробне бродіння. Крім того, сухі ядра зерна сприяють роз­витку тенденції меншої перетравнос­ті корму.

     Для визначення найбільш оптималь­ного строку збирання кукурудзи на си­лос важливе значення має вивчення динаміки   нагромадження врожаю в фази росту й розвитку, хімічно­го складу, загальної продуктивності та поживності.

     Приріст зеленої маси кукурудзи продовжується до початку молочної стиглості зерна. Найбільший приріст зеленої маси кукурудзи спостерігаєть­ся між фазами 14-16 листків - цвітіння - формування качанів і зерна. До кінця цього періоду врожай зеленої маси од­нієї рослини досягав 75-80 % від мак­симального, який був на початку мо­лочної стиглості зерна. Починаючи з молочної стиглості зерна, вага зеленої маси кукурудзи знижується у зв'язку з підсиханням листків нижнього і се­реднього ярусів. Так, вологість зеленої маси у фазі молочної стиглості зерна становила 81 %, а в повній стиглос­ті - 59,2 %. Отже, близько половини врожаю сухої речовини (45-50 %) куку­рудза нагромаджує за рахунок росту і розвитку качанів та зерна.

     Поживність силосу залежить від умов вирощування, морфо-біологічних особливостей гібридів та строків зби­рання. У виробництві урожай кукуру­дзи на силос визначають за зеленою або повітряно-сухою масою, проте це не відповідає продуктивності і пожив­ності корму.

     Поживність кормів тим вища, чим більше в них сухих речовин і менше клітковини. Таким чином, продуктив­ність кукурудзи на силос необхідно оцінювати з урахуванням хімічно­го складу сухої речовини. Дослі­дженням Інституту кормів УААН встановлено, що вміст клітковини в сухій речовині кукурудзяного си­лосу коливається від 18,8 до 35,5%, перетравність органічної речови­ни - відповідно від 77,8 до 60 %, а поживність 100 кг сухої речовини зменшувалась від 107,4 до 64,1 кор­мової одиниці.

Поживність сухої речовини сило­су за вмістом клітковини розрахову­ють за формулою:

П- 158-2,7 х К,

де П - поживність сухої речовини, к.о.;

К - відсоток клітковини в сухій ре­човині.

     Відповідно до строків збирання кукурудзи на силос змінюється не лише загальний урожай, але й вихід кормових одиниць з га, а у з в'язку з неоднаковим хімічним складом зеленої маси та віком рослин значно змінюється перетравність і пожив­ність силосу (табл. 2).

     Таблиця 2

 Поживність силосу залежно від строків збирання

     При ранніх строках збирання ку­курудзи, крім значного недобору поживних речовин, силос буває з великим вмістом вологи, органіч­них кислот і погано поїдається тва­ринами.

     Таким чином, кукурудзяний си­лос, заготовлений в фазу воскової стиглості зерна, містить не менше 30% і більше сухої речовини. Енер­гетична цінність 1 кг такого кор­му складає 0,25...0,30 корм, од., а вміст перетравного протеїну сягає 12... 15 г. Використання силосу, заго­товленого в фазу воскової стиглості зерна, підвищує забезпеченість по­треби тварин в енергії на 15...20% за рахунок поживності зерна кукуру­дзи, що, в свою чергу, дозволяє від­повідно зменшити витрати концен­тратів у раціонах молочної худоби без зниження продуктивності. Слід врахувати і те, що кукурудзяний якісний силос можна отримати як з кукурудзи оптимальних строків зби­рання, так і з маси більш пізніх фаз розвитку (тобто сухостебельної), завдяки консервантам. Особливо ефективний кукурудзяний силос ви­сокої якості при годівлі високопро­дуктивних корів, оскільки він здат­ний повністю забезпечити потребу їх в енергії. У Франції широке ви­користання високоякісного силосу дозволяє економити понад 500 кг концентратів на корову в рік з про­дуктивністю 6000 кг молока.

С.П. ТАНЧИК, -доктор с.-г. наук професор, ВАМОКРІЄНКО-канд. ст. наук, І.М. СКАЛІЙ - канд ст. наук. Національний університет біоресурсіві природокористування України